Олені Концевич не до вподоби крайнощі: чи то київський "спонсор-стайл", чи то європейські "мишачі хвостики".
Моєю улюбленою справою з-поміж інших видів інтернет-серфінгу є віднаходження і зачитування геніальних статей-порад жіноцтву, як і у що одягатися. Василь Паливус рекомендує топ-десять модних луків! Роман Бронзовий навчить вас, як, використовуючи одну спідницю і півтора светра, завжди виглядати стильно! Рената Литвинова – нова ікона моди цього сезону! Поради модельєрів, як ви можете стати схожими на анемічну Ренату, навіть якщо ви важите центнер і червона помада а-ля Рената зробить з вас наречену Франкенштейна.
Прийнято вважати, що стиль – це штука, котра продається у кожній крамниці. При цьому всі чомусь плутають стиль із гарним смаком, модність – із скандальністю, продуманість образу – із кічем. Навіть дуже вродлива від природи жінка, котра не має смаку, може виглядати мов профура з окружної, і навіть сіренька мишка, котра оволоділа мистецтвом стилю, може змусити чоловічі голови обертатися їй вслід. Залежно від мети, можна при мінімумі аксесуарів виглядати як подружка Ів Сен-Лорана, а можна, маючи в гаманці значні суми, виглядати, пардон, таки як профура з окружної. Я отримую надлюдське задоволення, коли натрапляю по телевізору на різні передачі типу "Богині шопінгу". Це неземна, хвора насолода – дивитися, як студентки з села Кукуєво, котрі приїхали до Києва і вдають з себе акул світу моди, при цьому щиро вірячи, що стриптизерські туфлі, силіконові губи і спідниця з колекції "я покажу тобі своє все" – це ознаки гарного смаку, і з серйозними мінами розмірковують про те, що "ана, наверна, ніщая, как ета, на свєтскій раут (афтерпаті відкриття супермаркету "Малінка". – Прим. автора) бєз шуби прійті?"
Кожна країна, чи то б пак навіть кожне місто має свої модні тенденції. Надивившись на "спонсор-стайл" у Києві, я вирішила зробити невеличкий екскурс у світ європейських модниць, виходячи, звісно ж, не з відвідування "світських раутів", а з повсякденних спостережень. Одразу зауважу, що автор цих рядків вважає джинси, шкірянку і кеди запорукою щастя кожної нормальної людини, а з силікону має хіба що жовту качечку для спільного приймання ванни.
Варшава, Польща. Польки, яких прописними красунями в основі своїй назвати складно, навчилися настільки всіло маскувати це, що просто диву даєшся. Акуратні, строгі, коректні, без надміру зайвих прибамбасів та косметики, з великими сумками та одягом пастельних тонів, вони є втіленням впевненості у собі, навіть, певної прохолодності. Це стосується як молодих, так і старших пань. Якби не така повальна мода на фарбування у пергідрольні тони, ціни б їм не було.
Дрезден, Німеччина. Реально товсті німкені не соромлячись ходять у футболках в обліпон і в джинсах, на 2 розміри менших. При цьому мене візуально вражало навіть не те, як вони виглядають у тих джинсах, а сам факт, як вони в цих джинсах вмістилися. Волосся зализане в скупий хвостик на тімені, шматяні зручні тапки. Нуль косметики. Навіть без пудри, щоб ніс не блищав. Прищі то прищі, ніхто не досконалий. Так, до речі, не лише в товстих – худенькі і тендітні також всі у спортивках та кенгурушках. І також без пудри.
Відень, Австрія. Це очевидно вже не німкені, але ще не польки. Досить недбалий, але в міру акуратний casual на щодень, різні пальтечка, піджаки з шарфами грубої в'язки, великі сережки, і навіть часом підбори. Радують старші пані – вишукані костюми під бабцю Коко, елегантні туфлі, досконала біжутерія – коли п'єш каву десь у кав'ярні навпроти такої пані, день твій негайно поліпшується.
Прага, Чехія. Чеські красуні таки красиві.Вони вишукані майже як парижанки,але при цьому їм вдається зберігати природну слов'янську красу, лише трохи підкресливши її яскравими сарафанами а-ля Ібіца, не штучним кольором доглянутого волосся або вдало підібраними по фігурі джинсами з актуальним ненав'язливим светриком з модним принтом. При цьому пражанки мають сміливість визнавати перед самими собою, що не всі є власницями довершених ніг та попи, а відтак не напинають на себе те, що може зайвий раз підкреслити "ведмежі вуха" зі смальцю над ременем брюк чи три лінії талії під гольфом в обліпку.
Белград, Сербія. Правило "більше, яскравіше, вульгарніше" – це життєве мотто сербських краль. Тут у 18 примудряються виглядати на 45, а у 45 – на 45 з половиною. В моді силіконові губи і бюсти, велетенські декольте, нарощені коси та нігті. Ніде не доводилось бачити мені такої агресії в манері вбиратися, як тут, – шкіра, залізні ланцюги, металеві заклепки та шипи на усьому, починаючи від черевиків і закінчуючи футболками. Червоні помади, паєтки, брязкальця, хутро під лосини, і все це без сенсу і ладу, без жодної системи чи логічного пояснення. До чого ж, коли ходиш вулицями, треба бути обережним, аби шматок штукатурки, котрий відвалився з чийогось обличчя, не відтиснув тобі ногу.
Неаполь, Італія. Коли хтось починає втирати про Італію як столицю моди, куди всі модники їздять на шопінг – ймовірно, що їздять вони хіба що до Мілану, та й то лише тому, що Мілан, як гарний господар, щедро відкриває двері бутиків для московських наївних простаків, котрі, купивши штани і сукню з колекції трирічної давнини, щиро пишаються "європейським шопінгом на вікенд". Одразу видно, коли вулицею йдуть італійки – не намальовані, у моднявих, однак простих джинсах та у кольорових светрах мішком або у коротеньких спідницях під високий чобіт без каблука. І одразу видно наших, українських дівок, котрі приїхали сюди на роботу і з тих чи інших причин зосталися. Описувати, як це виглядає, я не буду. Інакше знову доведеться повернутися до теми про старий добрий київський "спонсор-стайл".