Одинокі і (не)впевнені

Одинокі і (не)впевнені

Напередодні Восьмого березня Олена Концевич вирішила ще раз нагадати жінкам про деякі їхні права, зокрема про право на самотність.

Ви колись чули, щоб у самотнього чоловіка в кав'ярні запитували, чому він сам? Щоб когось дивував факт, що він причимчикував випити пива і подивитися футбол без друзів, без пасії, один, в тиші і спокої? Навряд. Зате варто в кав'ярню прийти самотній панні – вона негайно стане епіцентром співчутливих поглядів. Одна – отже, щось не в порядку. Одна – отже, бракована. До неї одразу починають чіплятись з розмовами і розпитувати про її нелегку долю. І жодні переконування в тому, що все у неї гаразд, не подіють. Бо жіноча незалежність – це не норма.

Суспільство невтомно нагадує жінці про її місце. Але тоді як суспільство європейське намагається відвоювати назад місце під сонцем, котре жінки з боєм видирають у чоловіків, доводячи своє право на право бути незалежними, суспільство українське застрягло в глибокому феодальному устрої. Стереотип про те, що самотня жінка – неповносправна і неповноцінна, сталевим гвіздком засів у головах. Жінка може бути успішною, знаменитою, багатою – все це нічого не означає для народних мас, коли замість штампу в паспорті у неї на чолі стоїть тавро "незаміжня". Моя знайома, проживши сім років в не вельми щасливому шлюбі із невпевненим у собі невротиком, після розлучення відростила крила і зараз втілює свою мрію стати дитячим модельєром. Вона набрала кілька кілограмів, що дозволили їй нарешті не бути схожою на мумію, купила велосипед і радіє кожному дню. Інша моя знайома десятий рік сохне обабіч пияка й гуляки, не знає, чим прогодувати двох дітей, п'є антидепресанти, але розлучатись не спішить. В очах суспільства одна з них – невдаха, інша – жінка, мати і героїня. Не варто пояснювати при цьому, хто з них – хто.

Щодня ми чуємо від оточуючих: "Ти одна, тому що…" Одна, тому що в тебе надто високі вимоги – простішою треба бути. Одна, бо вимоги у тебе занадто низькі – от зв'язалась із кретином, а він тебе кинув через півроку, треба бути більш розбірливою. Одна, бо ти надто себе любиш – чоловіки не люблять самозакоханих. Одна, бо ти не стежиш за собою – чоловіки не люблять опудал. Одна, тому що для тебе на першому місці кар'єра – жінка повинна бути берегинею вогнища, а не бізнес-акулою. Одна, бо ти ніколи в житті пальцем об палець не вдарила – чоловіки люблять амбітних жінок, а не амеб. І так без кінця і краю.

Знайомо? Ще б пак. Однак навіть коли у вас вже смикається око від цих розмов, ви не можете зібрати волю в кулак і сказати – я одна, тому що я – людина, а не придаток до чоловіка, який повинен ліпити з мене пластилінову ворону. Я одна, тому що мені так зараз комфортно. Або навіть якщо не комфортно – я одна, але це не ваше діло. Так і живуть жінки під прицілом співчутливих поглядів і не здогадуються, що корінь проблеми полягає не в прагненні для них щасливого сімейного затишку, а – як не прикро – в банальній уніфікації. Людям некомфортно, якщо щось не вписується в їх уявлення всесвіту у вигляді кухні з борщем, чоловіка з коханкою-секретаркою і традиційного "я їду до мами" раз на квартал. Якщо у вашому житті все по-іншому, будьте готові, що вас будуть намагатися будь-що запхати і втрамбувати в свою систему цінностей. Навіть якщо це не цінності. І навіть якщо це насправді взагалі не система.

Ніхто ніколи не заїкнеться про те, що чоловік одинокий, бо його ніхто не хоче, тому що він тупий, жирний, бідний, неосвічений, не любить дітей, неуважний, неласкавий, не стежить за кількістю жирових складок на боках і за інтенсивністю випадіння своїх трьох волосин чи нічого не вміє у ліжку. Спробуйте натякнути своєму холостому приятелеві за 40, що він лузер – маєте всі шанси залишитись без приятеля. Або без зубів. Чоловік – створіння самодостатнє. Жінка – підзвітне і узалежнене. Так було й буде. Чоловік може обрати для себе життя альфонса, екстремального сноубордиста, політика, жінконенависника, гомосексуаліста – він вільний у виборі. Жінка має лише один шлях – бути вибраною чоловіком.

Жіноче життя – це комплекс. Комплекс комплексів. Набір обмежень і умовностей. Парад рамок, умов і кліше. Вийди заміж. Прибери. Поскладай. Виріши. Припильнуй. Народи і виховуй. Біологічний годинник цокає. Не встигнеш озирнутись, як. Так закладено природою. Це апофеоз жіночого життя. Будь мудрішою. Терпи. І головне – мовчи. Жінка повинна бути жінкою. Жінка повинна знати своє місце. Жінка повинна... Повинна що?..

Якщо ви хочете вирватись із цього зачарованого кола, не хочете жити, слухаючи, як цокає неіснуючий "біологічний годинник"-страхалка, прагнете зберегти своє "я" і жити, щоб просто бути щасливою, – відрощуйте три шари броні проти "добрих порад", зуби і кігті. І коли наступного разу почуєте від друзів, що ви впороли глупоту, не вийшовши за того, хто два останні роки тягнув вас на дно, – усміхніться, пробачте їм і підіть на каву. Деякі з нас ніколи не змиряться з тим, що жінка давно вийшла з печери, роззирнулась і сказала: "А це не так і складно".

Похожие темы:

Статья из подборки новостей:
Блог Олены Концевич
Следующая публикация