Забита шафа, або ж одягти нічого

Олена Концевич, як виявляється, справжня богиня шопінгу.

Я досі не можу розгадати секрет, у чому полягає рятівна сила шопінгу. Поганий настрій, депресія? Йди на шопінг. Хочеш змін у житті? Йди на шопінг. Замучила сірість і одноманітність? Йди на шопінг. І взагалі, що б в тебе в житті не сталося – йди на шопінг. Переклад – тринькай гроші, збагачуй власників модних крамниць середньої і низької ланки і забивай, забивай, забивай шафу мотлохом.

Я йду по крамницях, коли єдині, ношені уже три роки поспіль джинси я непоправно заляпала кетчупом десь на шашликах. Я приходжу, купую джинси і йду. Коли нічого не вдається купити – я йду також, при цьому не купую замість джинсів непотрібну мені блузочку, бо на неї знижка. Плюс, ходити по крамницях просто так, коли немає грошей і я не збираюсь нічого купувати, я не люблю – який же це антидепресант, коли облизуєшся на вітрини, а в гаманці – один Хмельницький і два Ярослави Мудрих?! 

Але наше жіноцтво не таке. Де можна зустріти сімейні пари у вихідний день? Правильно, в шопінг-центрах. Вони пасуться там, винюхуючи знижки, і несуть додому оберемки нікому не потрібного рам'я, щоб доповнити ними такі ж оберемки, принесені з крамниць минулого тижня. І ростуть гори мотлоху, множаться, ширяться… А все чому? А тому, що кількість ніколи не була синонімом якості. Ну от навіщо вам третя біла футболка з принтом? Тільки тому, що на попередніх двох намальовані сердечка, а на цій – квіточка?.. Прекрасно розумію тих мужчин, для яких похід з дружиною по магазинах і слово "смерть" мають одне й те ж смислове наповнення. Півдня ходити по крамницях, щоб купити шматок ганчірки з модним малюночком – це подвиг, на який здатен не кожен. 

Подивіться уважно в свій гардероб. Що ви там бачите? Сукню з нової колекції Оскара де ла Рента? Я скажу вам, що ви там бачите. Мінімум дві пари старих джинсів кльош, які ви не одягали років три ("комусь віддам, а як ні, то хоч на дачу згодяться"), мінімум чотири розтягнутих светри ("одягала всього кілька разів, дарма, що ще в інституті, шкода"), парадна блузка огидного кольору, яку ви ненавидите ("дорога, шкода викидати"), улюблена кофтинка з плямою ("улюблена ж!") і ще кілька кілограмів речей "на виріст", "на бабусин день народження", "на схуднення"… Соромно? А все це у більшості з вас є. І позбутися цього ви не спішитеся. 

Українські жінки утримують в своїй голові законсервований ще нашими бабусями неофіційний закон: що більше – то краще. Якщо згадати, що майже в кожного з нас на балконі досі про всяк випадок лежать дерев'яні дитячі лижі і кульок з целофановими кульками, то стане зрозуміло, про що мова. Анекдоти про те, що жінці потрібна година, щоб бути готовою за п'ять хвилин, не самі себе придумали. І більшість цього часу займає навіть не марафет, а вибір брання. Тому що як можна щось вибрати, коли одних штанів чорного кольору у вас шість пар, а до них – жодного піджака?

В старому радянському фільмі героїня наголошувала, що у мистецтві гарно виглядати важливий такий фактор, як "комбінаторність". Що це означає? Треба вміти не просто скуповувати усі підряд модні шмотки просто тому, що вони модні. Стилісти і різні всезнайки у світі моди рекомендують, вирушаючи на шопінг, дотримуватись кількох простих правил.

Не вірте знижкам. Не купуйте річ лише тому, що на най написано "30%". Не факт, що за кілька днів до сезону розпродажів вона не виросла в ціні на тих же 30%.

Не керуйтесь загальноприйнятими модними кліше. Сьогодні панує повальна мода на подерті джинси, завтра – на сукенки-нічнушки, післязавтра – на спідниці з бахромою. Мода щодня інша, але це не означає, що усі без винятку трендові речі варто купувати. По-перше, вам пасуватиме далеко не все, бо виглядати гарно навіть у мішку для сміття – рідкісний дар, а по-друге, модний не той, хто напинає речі з модних колекцій, а той, хто створює свій стиль сам (це не я сказала, а Карл Лагерфельд, здається).

Подумайте, з чим і коли ви одягатимете річ, яку вирішили придбати. Так, цей зелений в рожевий горошок капелюшок дуже милий. Але прикиньте, чи пасуватиме він до речей у вашому гардеробі, і взагалі подумайте, куди і як часто зможете в ньому піти. 

Колір, фактура, фасон. В гонитві за дешевизною жінки часто готові виглядати, мов опудала, геть забуваючи, що при грамотному підході і за невелику суму можна вбратися, як королева. Трикотажна кофточка до пупа непогано виглядатиме на школярці, але неприпустима на повнотелесій цьоці 50 років. 

Знайте міру. Якщо у вас вже є червоні туфлі на шпильці, купувати ще одні червоні туфлі на шпильці ("тут пряжка, а в мене без пряжки") – то марнотратство і безглуздя.

Знаєте, чому французькі жінки вважаються еталоном краси і витонченості? Бо у них на весь гардероб – шість речей: брюки, джинси, спідниця, біла блузка, футболка і жакет. І в цьому комплекті в різних його варіаціях вони ходять і в свято, і в будень, і взимку, і влітку. І завжди виглядають розкішно. Тому що француженка несе в маси насамперед себе, а не свій гардероб – своє розкішне (без хімії і пергідролю) волосся, свої випещені (без нарощених фіолетових гелевих нігтів) руки, своє свіже (без нарощених вій і татуажу брів) обличчя. Ну, там, вряди-годи яскраву хустинку на шию почепить. Але в тому й краса, дівчаточка. Імплантуйте цей принцип в життя, позбувайтесь одноманітного модного мотлоху в шафах і будьте прекрасні. 

Оставьте свой комментарий

Следующая публикация