Зняти квартиру і померти

З милим рай у курені, але де знайти той курень, придатний для життя? Олена Концевич з'ясувала, що це майже нереально. 

Хтось вважає, що аби любити, потрібна взаємність. Хтось вважає, що аби любити, потрібні гроші. Ще хтось вважає, що для любові не потрібно нічого, а я не погоджуюсь з ними з усіма і стверджую – аби любити, потрібна квартира. Бо – мені навряд чи хто заперечить – любитися на траві в парку, коли надворі +5, можна з великої пристрасті років так в 18. Коли ж вам уже ближче до тридцятки, то в любов хочеться бавитись у затишній спальні на зручному дивані. При цьому бажано, щоб за стіною ніхто не дослуховувався із стетоскопом, скільки разів і з якою ритмічністю рипнуло ваше ложе.

І от ви напередодні важливого у вашому житті рішення – зняти квартиру. Ви все обговорили і зважили, ви готові до відповідальності, але ви не подумали про те, що зняти квартиру в наші часи – все одно що змусити Олю Полякову не співати. Особливо коли зняти житло потрібно на тривалий період, особливо для двох, особливо без посередників. 

Вдаюсь до старого, богом забутого методу – відкриваю сайт з приватними оголошеннями. "Здам квартиру одній порядній людині". А якщо, скажімо, житимуть двоє порядних людей? Це викликає сумніви – очевидно, потенційні орендодавці вірять лише в порядність окремо взятих осіб, якщо ж ви живете з кимсь, ви неодмінно можете виявитись схильним до шабашів збоченцем.

"Здаю квартиру, крім подружніх пар". Тобто, циганському табору, мандрівному цирку або представникам ЛГБТ-спільноти вхід вільний, а от подружнім парам – ні. Дзвоню. 

– Ви шукаєте квартиру для себе?

– Так.

– Вас скільки?

– Двоє.

– Двоє чоловіків? (ніколи не думала, що мій голос настільки схожий на чоловічий, але нехай, заради квартири я терплю).

– Та ні, я і мій бойфренд.

– Ви мені не підходите, я ж вказав, що крім подружніх пар.

– Але ми не подружжя.

– Все одно. 

Ще одне оголошення: "Здам хату з хазяїном". 

– Доброго дня, а хату без хазяїна ви не здаєте?

– Доброго, ні.

– А хазяїн хто?

– Хазяїн – це я.

– Тобто, ви здаєте квартиру з самим собою?!

– А ви думали, що коли здаю квартиру, то сам живу на вулиці?!

Додаткову мігрень на вашу голову викличе наявність домашнього улюбленця. Коли знаходиш ідеальний за всім параметрами варіант, але в оголошенні сказано "без хатніх тварин", то дзвониш, майже не сподіваючись на чудо. 

– У нас є кішка…

– Ви нам не підходите.

– Але вона вже доросла, вакцинована, з паспортом…

– Ви нам не підходите, ваші тварини все паскудять.

– Вона дуже акуратна і вихована…

– Знаю я ваших вихованих котів. У попереднього власника був собака, то він казав, що пес у нього – Ейнштейн, ходить на унітаз і воду за собою зливає. А пес мені погриз в хаті газову трубу і погнув етажерку – знаю я ці байки…

Ще наші люди, виявляється, дуже бояться побутової техніки. Один господар квартири, де не було пральної машини, повідомив, що я, звісно, можу встановити машину за свої гроші, але квартплата від цього зросте. Себто, якщо ви не любите прати шкарпетки руками і любите маленькі технічні блага, на власне житло не розраховуйте.

Історія інша – гарне світле помешкання поблизу центра, є все необхідне, але нема холодильника. Не вірю очам. Дзвоню до маклера. Він підтверджує – так, нема. 

Я терпну. 

– Як нема?! – кажу. – Я привезу свій!

– Ви знаєте, власник проти, аби встановлювали холодильник. 

Мене душать сльози. Якщо труси я ще виперу без машини, то заморожувати пельмені поглядом я не умію. Поглядом я можу хіба спопеляти, і перший кандидат на спалення – ідіот, який у 21 сторіччі уявляє собі життя без холодильника.

Навіть коли ви вже знайшли квартиру, не клопівник і не тарганівник, з нормальним розташуванням, метражем, низькими комунальними і нормальними, не психованими власниками – і тут ваша любов стикнеться з чималими випробуваннями. Адже існують ще сусіди, серед яких обов'язково знайдеться мадам Бігуді, котра бігатиме до вас по сіль що десять хвилин, алкоголік Петрович, котрий бігатиме до вас нашкаляти десятку на опохмілку, сусідський син Вася, котрий питиме пиво і куритиме на вашій площадці "щоб мама не знала", бабуся-божа кульбабка, якій заважатиме ваша з ранку до ночі увімкнена музика, і ще багато інших персонажів. Не здавайтесь їм на поталу! Жити в соціумі – не так страшно, і навіть коли дядя Коля з четвертого вкотре вас затопить, думайте про те, що вам в наші дні вдалося надможливе – знайти житло, а, отже, фундамент для вашої любові вже закладено. 

Оставьте свой комментарий

Следующая публикация